Зейферд Віктор Вікторович
Вчитель української мови та літератури
Берецького НВК
Первомайської районної державної адміністрації
Візитна картка
Прізвище, ім’я, по батькові: Зейферд Віктор Вікторович
Рік народження: 1968
Освіта: повна вища; ХДПІ імені Г. С. Сковороди, 1991
Фах: “Учитель української мови та літератури”
Звання, нагороди: знак "Відмінник освіти України"(1997)
Посада: вчитель української мови та літератури
Педагогічний стаж: 26 років
Адреса досвіду: Берецький навчально-виховний комплекс Первомайської районної державної адміністрації Харківської області
Тема: “Формування національних і загальнолюдських цінностей на уроках літератури рідного краю”.
Мета: методичне опрацювання введеної в програму української літератури загальноосвітньої школи літератури рідного краю.
Короткий зміст. Головною метою вивчення української лiтератури в загальноосвiтнiх навчальних закладах, згідно з навчальною програмою, розробленою на основi нового Державного стандарту базової i повної загальної середньої освiти (постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23.11.2011 р. № 1392) i затвердженою наказом Мiнiстерства вiд 06.06.2012 р. № 664, є прилучення учнiв до найвищих досягнень нацiональної лiтератури й культури, нацiональних i загальнолюдських духовних цiнностей, формування комунiкативної й лiтературної компетентностей, розвиток творчих здiбностей учнiв, виховання в них естетичного смаку, високої читацької й загальної культури, вироблення вмiнь самостiйно ознайомлюватися зi зразками мистецтва слова, свiдомо сприймати втiленi в них естетичнi й духовнi цiнностi.
Досягненню цієї мети сприяють і уроки літератури рідного краю, на яких учні осягають глибинну сутність спадщини митців свого краю, космос духу земляків, реалії дійсності, сприймають і поціновують їхній художній набуток, плекають почуття гордості за творчих людей, славних краян.
Широке використання літературного краєзнавства прилучає школярів до духовних скарбів рідної землі - кращих надбань літератури рідного краю в контексті української класичної і сучасної, а також європейської літератур; пробуджує патріотичні почуття; плекає вільну, розкріпачену особистість, яка вміє самовиражатися, шанує історичне минуле та сучасне регіону.
Цілісної системи ефективного вивчення літератури рідного краю ще не вироблено, і брак її гостро відчувають учителі-словесники.
Запропонована нами система уроків літератури рідного краю в 5 класі створена на основі авторських підходів і досвіду. Реалізація її забезпечує обов'язкові вимоги положень чинної програми з української літератури для 5 класу (ознайомлення з доступними для сприймання й цiкавими для п’ятикласникiв творами письменникiв-землякiв; виховання шанобливого ставлення до митцiв свого краю як до особливо обдарованих людей, спiвцiв рiдної землi) та Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, які передбачають на уроках літератури "формування потреби і відповідних навичок у читанні художньої літератури; створення на основі засвоєних літературних знань оптимальних умов для всебічного розвитку і реалізації особистості; формування національних і загальнолюдських цінностей; залучення учнів до найкращих здобутків духовної культури".
Форма вибору: виставка-презентація педагогічних ідей та технологій.
Основні показники результативності:
• поглиблення відомостей про життя та творчість митців Харківщини, розвивати інтересу до їхнього творчого доробку та спадщини;
• вироблення особистісного ставлення до літератури рідного краю, розвиток уміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи;
• прищеплення високих естетичних смаків, виховання почуття прекрасного, вміння насолоджуватися художнім твором;
• виявлення нахилів, смаків, здібностей учнів, сприяння їхньому розвитку, виховання юних поетів-аматорів;
• поглиблення знань про історію рідного краю, його найвидатніших діячів культури та мистецтва;
• розвиток логічного та образного мислення, культури мовлення та читання;
• вироблення вміння вести діалог і полілог у парі, групі, будувати монологічне висловлювання, вступати в дискусію з проблемних питань твору, узагальнювати, систематизувати знання та робити висновки;
• подолання принизливого почуття національної меншовартості, формування історичної пам'яті, плекання природного почуття національної гордості;
• виховування шани до народних і православних релігійних традицій українців, за якими споконвіку жили наші предки;
• прищеплення поваги до видатних людей рідного краю, їхнього внеску в національно-визвольну боротьбу, спонукання наслідувати їх у своєму житті;
• плекання працелюбності, милосердя, гуманного ставлення до людини, природи тощо;
• вироблення вміння бачити й цінувати красу й самобутність рідної землі, щирого прагнення захищати світлі набутки матеріального й духовного життя нації, оберігати й примножувати їх, продовжуючи традиції роду, родини, краю;
• розвиток уміння переказувати, стежити за чіткістю та логічністю відповідей на запитання, висловлювати свої враження від почутого, побаченого;
• формування в дітей самостійного судження, об'єктивної характеристики героїв, художніх образів і явищ;
• розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь школярів (переказ-мініатюра з творчими завданнями, багатоваріантні міні-твори в контексті певної жанрово-стильової манери письма тощо).
Форма узагальнення: друкована робота.
методичною: радою відділу освіти Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (протокол № 7 від 06.12.2013 року).
Місце збереження: методичний кабінет відділу освіти Первомайської районної державної адміністрації Харківської області.
Шляхи розповсюдження в системі післядипломної педагогічної освіти області: експонат “Література рідного краю (5 клас)” нагороджено дипломом ІІІ ступеня ХХІ (2014 рік) Харківської обласної виставки-презентації педагогічних ідей та технологій.
Інформація про використання досвіду: призначено для вчителів української та російської літератур, викладачів курсу українознавства й усіх тих, хто цікавиться культурою Харківщини.
Формування
Формування мистецької компетенції учнів на уроках української мови та літератури в процесі використання логічно – асоціативного ряду «Слово – колір – звук»
Тема: “Формування мистецької компетенції учнів на уроках української мови та літератури в процесі використання логічно – асоціативного ряду «Слово – колір – звук»”.
Мета: формування мистецької компетенції учнів, урізноманітнення роботи з естетичного виховання на уроках української мови та літератури.
Короткий зміст. На сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти актуальним є поняття компетентностей, оскільки саме вони - індикатори, які дозволяють визначити готовність учня, випускника до життя, його подальшого розвитку й активної участі в житті суспільства.
Завдання, які ми ставимо перед собою в процесі вирішення проблеми формування мистецької компетенції, співзвучні з основною метою естетичного виховання, визначеною Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти.
Конструювання різних моделей організації естетичного виховання, а отже й формування мистецької компетенції, можливе, зокрема, на засадах синтезу словесної, візуальної та музичної творчості.
Основою такого поєднання може бути й застосування на уроках логічно - асоціативного ряду “Слово – колір - звук” як специфічної форми буття різних типів культури.
Образотворче мистецтво (малярство, графіка, скульптура) здавна має різноманітні зв’язки з художньою літературою, з якої часто бере свої сюжети. А музика поглиблює смислову місткість слова, вчить розуміти прекрасне, допомагає людині у її самовдосконаленні, у розвитку її духовності, в наближенні до ідеалу.
Учні, складаючи логічно - асоціативні ряди “Слово – колір – звук”, співставляють літературний (чи мовний) образ із музичним та/або образотворчим, аналізують прочитане, побачене й почуте, приходять логічного узагальнення.
Звернення до творів мистецтва приводить школярів від одиничного, конкретного до загального, від емоційного до раціонального, сприяє розвиткові їхньої творчої уяви, логічного й образного мислення, формує в них поняття про єдину картину світу.
Така взаємодія образних систем – додатковий фактор морального й естетичного впливу на учнів.
Використання на уроках логічно-асоціативного ряду “Слово – колір – звук” допомагає глибше зрозуміти естетичну канву творів мистецтва, глибше сприйняти ідею авторів і подивитися через їхню призму на себе. Художня література, образотворче мистецтво й музика – класична тріада, яка слугує різнобічному й гармонійному розвиткові особистості. Кращі твори мистецтва розвивають почуття прекрасного, формують високі естетичні смаки, вміння розуміти й цінувати мистецтво. Робота з різними видами мистецтва поглиблює знання школярів, розширює їхнє знайомство з навколишнім світом, привчає їх відчувати, думати, розмірковувати, співпереживати, висловлювати власні почуття і власну думку, виховує художньо-естетичні смаки.
Форма вибору: виставка-ярмарок педагогічних ідей та технологій.
Основні показники результативності:
-
формування мистецької компетенції;
-
глибше розуміння учнями естетичної канви творів мистецтва, сприйняття ідей авторів і погляд через їхню призму на себе;
-
додатковий фактор морального й естетичного впливу на учнів;
-
реалізація міжпредметних зв’язків.
Форма узагальнення: друкована робота.
Схвалено: методичною радою відділу освіти Первомайської районної державної адміністрації Харківської області (2009 р.).
Місце збереження: методичний кабінет відділу освіти Первомайської районної державної адміністрації Харківської області.
Шляхи розповсюдження в системі післядипломної педагогічної освіти області: експонат “Формування мистецької компетенції учнів на уроках української мови та літератури в процесі використання логічно – асоціативного ряду «Слово – колір – звук»” нагороджено дипломом ІІІ ступеня ХІІІ (2006 рік) Харківської обласної виставки-ярмарку педагогічних ідей та технологій.
Інформація про використання досвіду: досвід може використовуватися вчителями мов і літератур (української, російської).
Досягнення
Мої доробки
Нормативні документи
Вимоги до виконання письмових робіт учнів загальноосвітніх навчальних закладів і перевірки зошитів з української мови й літератури
та зарубіжної літератури у 5-11 класах
Освіта для дітей з особливими потребами
Збірка словників
Помічник вчителя
Підготовка до ЗНО
Використання тестових завдань формату зовнішнього незалежного оцінювання в навчальному процесі на уроках
української мови та літератури
Власне висловлювання: запитання і відповіді
Як писати твір на ЗНО, якщо я не письменник?
Якби власне висловлювання на ЗНО писав хтось із найталановитіших письменників сучасності, будь то Харукі Муракамі чи Юрій Андрухович, він би нізащо не отримав за нього найвищий бал. Чому?
Мета твору наприкінці тесту ЗНО – не оцінити письменницький талант чи оригінальні думки автора. Він перевіряє вміння зв’язно висловлювати думки, аргументувати власну позицію правильно та з використанням адекватних прикладів. Основа успішного написання власного висловлювання – чітка структура, логічність і грамотність.
Що обов’язково має містити власне висловлювання?
Три смислові частини: тезу (існує думка, що…), аргументи (це так / не так, бо…) + приклади й висновок (отже, ця думка правильна / неправильна).
З чого починається твір?
З тези. Це основна думка, яку ми маємо підтвердити або заперечити наприкінці нашого тексту. Найпростіше сказати, що це перефразована задана тема.
Як із теми зробити тезу?
Користуйся для цього ключовими словами й словосполученнями, що вказують на твою позицію стосовно проблеми: «я вважаю», «думаю, що», «на мою думку», «на мій погляд», «погоджуюсь/не погоджуюсь, що». Головне не забути про розділові знаки при вставних словосполученнях та у складнопідрядних реченнях!
Що таке аргументи? Які вони мають бути?
Аргументи – це докази твоєї думки. Це твердження, що мають переконати того, хто читатиме твій текст, погодитись або не погодитись із тезою. Вони мають бути доречними та обґрунтованими, не повинні повторювати одне одного.
Формула правильної аргументації така:
1. Твердження. «Я так думаю, тому що…».
2. Підтвердження (приклад). «Яскравим прикладом є…».
3. Узагальнення (міні-висновок). «Отже…»
У цій частині твору на ЗНО має бути два і більше аргументи й приклади. Обов’язково різнопланових, мотивованих та однозначних.
Завжди пам’ятай про слова, які допоможуть зв’язати між собою всі частини аргументації:
Твердження: «тому що…», «підтвердженням цього є…», «це доводить», «по-перше…, по-друге».
Підтвердження: «наприклад», «прикладом є», «це добре ілюструє», «на доказ цього можна згадати», «не можна не згадати».
Узагальнення: «тому», «отже», «таким чином».
Ці слова не лише впорядковують твої міркування, а й слугують «маячками» для тих, хто перевіряє твір.
Де брати приклади для аргументів?
Приклади для аргументів можна брати з:
- історії;
- літератури (варто зазначити автора та назву твору, розглянути насамперед проблему, а не подію, що сталась у творі).
- біографій видатних людей;
- суспільного чи власного життя.
Як правильно сформулювати висновок до твору?
1. Не дублюй тезу – перефразовуй її.
2. Зберігай лінію підтвердження чи спростування тези, яку ти взяв під час підбору аргументів.
3. Використовуй слова й словосполучення «отже», «таким чином», «можна зробити висновок», «можна підсумувати».
Хитрощі підготовки до власного висловлювання на ЗНО
- Переглянь теми минулих років. Зазвичай вони мають філософський характер, змушують поміркувати над зв’язком історії та сучасності, можуть стосуватися проблем, яких торкались програмні твори з української літератури. Склади список орієнтовних тем, які, на твою думку, могли б підійти для цьогорічного тестування.
- Потренуйся підбирати аргументи до тем, які ти вніс до списку ймовірних. Це може й насправді знадобитись тобі на тестуванні, а може просто стати непоганим тренажером.
Коли твір уже написаний, неодмінно перевір
(найбільше помилок у тексті власного висловлювання ховається саме тут):
- Правила милозвучності – написання у/в, і/й, з/зі/із;
- Переноси;
- Знаки при вставних словах і словосполученнях, у складних реченнях;
- Власні назви й цифри (якщо є);
- Складні слова (багатокореневі, іншомовного походження, невідмінювані іменники);
- Прислівники (написання разом, окремо, через дефіс);
- Дієприкметники та дієприслівники (пам’ятай, що українській мові невластиві форми з -учи(й), -ючи(й))
- Прикінцеві знаки (крапки, знаки питання, знаки оклику).
Інформація для батьків
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той — третьому, і це незворотний закон вдячності.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений, дитині воно важке не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
8. Дитина — це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не “наша”, “своя” дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою — неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею — радій, бо дитина — це свято, яке поки що з тобою.
Для учнів
Корисні посилання
Гнат Хоткевич грає на бандурі у фільмі -Назар Стодоля- уривок
Як знищували українську мову. Хроніка заборон за 400 років
7 цікавих фактів про Лесю Українку
1. Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі. ЇЇ навчала мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.
2. Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.
3. Перебуваючи в Сан-Ремо (Італія) протягом 1902 – 1903 років, Леся Українка вела листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегеальної літератури, з якої до нас дійшов переклад «Казки про царя Семена».
4. В червні 1906 року Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 року звернула на себе увагу царських жандармів, які згодом її арештували, а в подальшому закрили саму «Просвіту».
5. Практично з народження її переслідували важкі хвороби. Одна з них коксит, дуже прикра форма туберкульозу кісток, через яку вона терпіла нестерпні болі. У 1899 році, коли в Берліні їй було зроблено вдалу операцію, Леся змогла нарешті ходити відносно вільно. Згодом лікувалась в Єгипті у 1909 – 1910, 1911, 1912 – 1913 роках через іншу хворобу – важку форму туберкульозу нирок. Кліматичне лікування допомагало хоч натрохи спинити прогресуючу хворобу.
Леся Укранка в Криму (Чукурлар), фото 1897 року
6. У стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43-у році життя у містечку Сурамі в Грузії. А приїхала вона в Сурамі разом зі своїм нареченим Климентом Квіткою у вересні 1903 року Кльоня, як вона його лагідно називала, страждав від сухот, вона — від туберкульозу кісток. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються тяжкими, а тоді були невиліковними. Тож пара знала справжню ціну життю, коханню і часу.
7. На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року.
Цікавинки про Шевченка
ЧЕРВОНА КІМНАТА
Коли молодий Шевченко познайомився з К. Брюлловим, захват його був невимовний, адже Брюллов похвалив його малюнки. Приятель Шевченка І. Сошенко згадує, що в житті не бачив він веселішої і щасливішої людини, ніж Тарас упродовж кількох днів.
— Невже Брюллов завжди такий добрий, такий ласкавий?— питав він кількаразово в Сошенка.
— Завжди, — відповідав той.
— А ця червона кімната його улюблена?
— Улюблена.
— Все червоне! Кімната червона, диван червоний, завіси край вікна червоні, халат червоний і малюнок червоний! Все червоне! Чи побачу я ще колись його так близько?!
І Тарас заплакав. Ця червона кімната лишилася поетові пам’ятна до кінця днів його. Багато чого він забув, але останніми його словами були «червона кімната» і «Карл Петрович».
ЧОМ ТИ ДІЛА НЕ РОБИШ?
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
НЕЩАСЛИВЕ КОХАННЯ
1843 року Шевченко покохав Теодосію, доньку кирилівського попа Григорія Кошиця, того самого, в якого хлопцем наймитував. Дівчина відповіла на почуття поета, і вони хотіли одружитися, але не було на те батьківської волі. Старі Кошиці хотіли якимись хитрощами розлучити закоханих. У вересні, коли Шевченко гостював у Кирилівці, жінка Прокопа Демченка повила дитину. Мати Теодосії умовила Демченків кликати за хрещених Тодосю й Тараса, маючи на думці, що її дочка не знає, що кумі й кумові в ті часи не можна було за звичаєм та законом одружуватися. Одначе дівчина здогадалася, до чого йдеться, взяла дитину Демченків, пішла з нею до іншого попа й охрестила її з іншим кумом. Після того Кошиці вже просто не дали благословення молодим і відмовили Шевченку. Поет змушений був відступитися. Цікаво, що сама Теодосія так і не відцуралася свого кохання. Вона відмовилася виходити заміж, збожеволіла і вмерла 1884 року.
ХОРОШИЙ ПАН
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.